Суспільне підготувало потужний матеріал про досвід ЛГБТІК+ людей, які змогли вирватися з окупованих територій.

Ці історії яскраво демонструють особливу вразливість нашої спільноти в умовах війни та окупації.

Вікторія, 30-річна трансжінка з Херсонщини, пройшла через справжнє пекло:

Щоб вижити і втекти, Вікторії довелося повністю змінити зовнішність, приховуючи свою ідентичність. Вона відростила волосся на обличчі, надувала живіт, імітуючи “пивне пузіко”, щоб приховати груди. Навіть мамі доводилося нагадувати: “Не називай мене Вікою! В тебе син. Вася, Вася, Вася”.

Історія Влада з Енергодару, який працював на ЗАЕС, не менш вражаюча:

Влад змушений був приховувати свою гомосексуальність, боячись насильства з боку окупантів. Він залишив удома райдужний прапор, який колись привіз зі свого першого прайду в Харкові, і намагався “не палитися”: “Не бути манерним, не виділятися по одягу”.

Ці історії — лише верхівка айсберга. За даними активістів, з окупованих регіонів півдня України вдалося вивезти близько 350 ЛГБТІК+ осіб. Реальна ж кількість постраждалих залишається невідомою.

Національний ЛГБТІ-консорціум висловлює вдячність журналістам Суспільного за висвітлення цієї важливої теми та привернення уваги до проблем ЛГБТІК+ людей в умовах окупації. Ці історії нагадують про необхідність посилення захисту прав людини для ЛГБТІК+ спільноти, особливо в кризових ситуаціях.

Консорціум продовжує працювати над підвищенням видимости проблем ЛГБТІК+ людей та адвокацією їхніх прав. Ми закликаємо суспільство та владу звернути увагу на особливі потреби та вразливості нашої спільноти, зокрема в контексті війни та її наслідків.

Влад, який зараз волонтерить у Київпрайді, наголошує на важливості прийняття законопроєкту №9103 про цивільні партнерства: