о. Назарій Заторський

Вперше опубліковано в жовтні 2018 р.

Що про ЛГБТ написано в Біблії?

Дякую за Ваше запитання. Бо хоча воно й анахронічне, однак багато наших сучасників не задумуються над цим. Річ у тім, що в біблійні часи не було такого поняття, як сексуальна орієнтація. Тому запитувати, що з цього приводу говорить Біблія, це так само як питати, що Біблія говорить про сонячні затемнення. Звісно, обидва явища існували в той час і були відомі біблійним авторам, але їхні причини та суть залишалися незрозумілими і трактувалися відповідно до тодішніх уявлень. Так, наприклад, ап. Павло в Рим. 1, 23-27 стверджує, що одностатевий потяг є наслідком язичництва. Така спроба пояснити походження цього феномену дуже нагадує висловлювання деяких сучасних мусульманських імамів, що гомосексуальність – це феномен, притаманний лише невірним, оскільки є прямим наслідком споживання свинини. В обох випадках постає питання, звідки тоді одностатевий потяг у представників цих релігій: юдаїзму, християнства чи ісламу? Очевидно, що такі висловлювання ап. Павла є наслідком тодішнього розуміння природи людини і навколишнього світу загалом. Але ж ніхто з сучасних віруючих не сприймає серйозно, наприклад, учення Біблії про влаштування неба як тверді, по якій їздять прикріплені до неї світильники – сонце, місяць і зорі. Зате не менш застарілі твердження стосовно феномену ЛГБТ охоче повторюють.

А як же тоді історія Содому?

Вона взагалі не стосується гомосексуальності – це, з одного боку, розповідь про виконання Авраамом священного для Близького Сходу закону гостинності, а з іншого – ілюстрація грубого порушення цього закону мешканцями Содому, які намагалися зґвалтувати чужинців – Божих посланців. Зрештою, гомосексуальне зґвалтування жодним чином не ілюструє суть гомосексуальних відносин, так само як і гетеросексуальне зґвалтування (теж нераз описане в Біблії) – суть гетеросексуальних.

Тобто не все так однозначно стосовно того, що геї, лесбійки, трансгендери – це грішники?

Свого часу Катехизм Католицької Церкви чітко розрізнив між особами та діями. Оскільки причини цього явища не до кінця з’ясовані й особи самі не винні в тому, що мають такі нахили, Церква не може засуджувати і не засуджує їх за те, чого вони самі не обирали, тобто за орієнтацію як таку. Натомість їм дораджується утримуватися від сексуальних дій, оскільки дії є наслідком вільного вибору і за них людина може нести відповідальність.

А що про ЛГБТ говорить УГКЦ?

Катехизм УГКЦ однаково засуджує будь-які прояви сексуальності поза подружжям: «статеве життя поза таїнством Подружжя, подружня невірність, руйнування подружньої плідності абортами та контрацептивними засобами, багатоженство й багатомужжя, гомосексуальні дії, автоеротизм (тобто мастурбація – о. Н. З.) є приниженням гідності людської особи та важким гріхом» («Христос – наша Пасха», § 863). Проблема полягає в тому, що тут дві сторони поставлені в нерівні умови: тоді як гетеросексуали мають можливість відкривати й переживати свою сексуальність у подружжі, для осіб гомосексуальної орієнтації такої можливості нема, їм просто пропонується взагалі відмовитися від сексу. Що знову ставить нас перед цілим рядом питань, на які немає відповіді. Наприклад: Чи це означає відмовитися також від кохання до осіб своєї статі? Бо ж у випадку представників ЛГБТ йдеться не лише про секс, але про цілий спектр почуттів людини. А якщо так, то чи може бути повноцінним кохання без дарування себе іншій особі у статевій сфері? Адже це є однією з ознак повноти кохання в подружжі. Саме тому численні католицькі богослови, а також деякі ієрархи Католицької Церкви бачать розв’язання цієї проблеми в тому, що Церква повинна поставити ЛГБТ в рівні умови з гетеросексуалами та почати в тій чи іншій формі благословляти одностатеві пари. Звісно, християн-гомосексуалів стосуватимуться в такому випадку ті самі приписи, що й різностатевих подругів: жодного сексу до подружжя та поза подружжям.

То що б ви порадили людям, які ідентифікують себе як геї, трансгендери тощо, але при цьому вірять у Бога, дотримуються заповідей та ін.?

Порадив би і далі вірити в Бога, дотримуватися заповідей та ін. Бог нікого не відкидає – всі ми Його діти і всіх нас Він любить. А ті дурниці, які пропагують деякі протестантські групи, пишучи їх як слогани на плакатах («God hates fags!» – «Бог ненавидить педиків!») – це просто єресь, яку іноді на хвилі гомофобної істерії бездумно переймають православні та католики. Бог нікого не ненавидить. Якби Бог когось ненавидів, то ця істота в ту ж мить просто перестала б існувати. Бог любить усіх і хоче, щоб усі спаслися – це те, чого навчав, за що помер і для чого воскрес Ісус. Якщо хтось називає себе християнином, то повинен намагатися любити, а не ненавидіти. Бо ненависть – це той кукіль, який сіє диявол. І проблема з нею та сама, що й з кукілем – поки не заколоситься, він зовні дуже подібний до стебел пшениці. Так само й ненависть видає себе за благочестя. Але плоди в них різні: їстівні в пшениці й отруйні в кукілю, спасенні в любові й убивчі в ненависті.

Чи зустрічали ви за свою практику серед вірних УГКЦ представників ЛГБТ?

Звичайно зустрічав. Адже наявність ЛГБТ-орієнтації не залежить від Церкви, до якої людина належить. Бо ж коли хрестять дитину, то ніхто не знає, яка орієнтація в ній закладена.

Як спілкуватися на тему ЛГБТ-спільноти з віруючими людьми? Як не переходити на сварки, підбирати аргументи у контексті релігії?

Я вважаю, що і з віруючими, і з невіруючими людьми на будь-яку тему треба спілкуватися однаково: з любов’ю та повагою. Адже саме цього навчав нас Христос: любити ближнього, не залежно від того, чи ближній поділяє наші погляди на що б це не було, чи ні. А щоб підбирати відповідні аргументи, треба знати матеріал, про який іде мова. Тобто насамперед читати Святе Письмо, яким віруючі люди обґрунтовують свою гомофобію, при цьому часто достеменно не знаючи ні тексту, ні контексту Біблії. Хоча навіть наявність аргументованої позиції та доброзичлива манера подачі не гарантують адекватної реакції. На жаль, в Україні назагал дуже низька культура дискусії.

Чи ставляться інакше до ЛГБТ-спільноти у Швейцарії?

Звичайно, і не лише у Швейцарії, але й у багатьох демократичних країнах і суспільство, і християни різних конфесій ставляться до представників ЛГБТ без упередження чи ворожості. Я зараз не говорю про спеціальні католицькі чи міжконфесійні групи, які цілеспрямовано підтримують ЛГБТ, я говорю назагал про християн у демократичних країнах. Так, наприклад, у Швейцарії, більшість населення якої складають християни (тут приблизно однакова кількість протестантів і католиків) саме після всенародного референдуму були впроваджені одностатеві партнерства (58% проголосували «за»). Те саме стосується такої католицької країни, як Ірландія, де теж на всенародному референдумі 62% виборців проголосували за впровадження навіть не партнерств, а одностатевих шлюбів. Так само на референдумі в християнській Австралії (в якому взяло участь 79,5% виборців) більшість (61,6%) проголосувала за легалізацію одностатевих шлюбів. І справа не тільки в тому, що люди в країнах із демократичними традиціями більше готові сприймати осіб, які від них відрізняються. У багатьох країнах Заходу християни, попри поширені в Україні (не в останню чергу завдяки російській пропаганді) уявлення, дуже інтенсивно цікавляться Біблією, тож їхня позиція в цьому питанні часто є наслідком саме знання та серйозного сприйняття Святого Письма, а не його ігнорування чи неуцтва.