17 вересня 2024 року парламент Грузії в третьому, остаточному читанні ухвалив закон "Про сімейні цінності та захист неповнолітніх".

Цей законодавчий акт, внесений правлячою партією “Грузинська мрія”, викликав значний резонанс як у самій країні, так і на міжнародній арені, особливо в контексті прагнень Грузії до європейської інтеграції.

Ключові положення закону

Новий закон встановлює низку обмежень, спрямованих на “захист традиційних сімейних цінностей”:

• Заборона одностатевих шлюбів
• Заборона усиновлення дітей одностатевими парами
• Заборона проведення операцій зі зміни статі
• Заборона “пропаганди ЛГБТІК+” в навчальних закладах та ЗМІ
• Заборона проведення публічних зборів (мітингів або ходів), спрямованих на “пропаганду” ЛГБТІК+

За порушення цих норм передбачаються штрафи, заборона на професійну діяльність, а в деяких випадках — позбавлення волі.

Політичний контекст

Ухвалення цього закону відбувається в складний для Грузії період. Країна, яка офіційно прагне до вступу в Європейський Союз, одночасно демонструє тенденції, що суперечать європейським цінностям та принципам. Раніше в Грузії вже був прийнятий закон про “іноземних агентів”, який також викликав критику з боку ЄС та правозахисних організацій.

Експерти вбачають у цих законодавчих ініціативах спробу правлячої партії заручитися підтримкою консервативно налаштованого електорату напередодні парламентських виборів, запланованих на жовтень 2024 року. Корнелій Какачіа, професор політології та директор грузинського Інституту політики, зазначає:

Суспільні настрої

Грузинське суспільство традиційно вважається консервативним, і питання прав ЛГБТІК+ часто викликають суперечки та напруженість. За даними опитування “ООН-Жінки” 2022 року, близько 56% грузинських респондентів вважали, що права ЛГБТІК-спільноти слід дотримуватися, але “її члени не повинні нав’язувати свій спосіб життя іншим”.

Важливу роль у формуванні суспільної думки відіграє Грузинська православна церква, яка має значний вплив як на суспільство, так і на політику країни. Це створює складну ситуацію для опозиції, яка опинилася перед дилемою: критикувати закон і ризикувати втратити підтримку консервативного електорату, або підтримати його, відступивши від проєвропейського курсу.

Міжнародна реакція

Європейський Союз відреагував на ухвалення закону з глибоким занепокоєнням. У заяві зовнішньополітичної служби ЄС висловлено жаль з приводу того, що “законодавство, яке має важливі наслідки для євроінтеграції, було прийнято без належних консультацій з громадськістю та ретельного аналізу його відповідності європейським та міжнародним стандартам”.

ЄС наголошує, що цей закон підриває основні права грузинського народу та може призвести до подальшої стигматизації та дискримінації частини населення. Особливо підкреслюється, що в основі процесу вступу до ЄС лежить забезпечення та дотримання прав людини.

Паралелі з російським законодавством

Експерти та правозахисники вказують на схожість грузинського закону з аналогічними законодавчими актами, прийнятими в Росії. Паата Закареїшвілі, колишній державний міністр Грузії з питань примирення та громадянського рівноправ’я, прямо назвав цей закон “російським”:

Висновки та перспективи

Ухвалення закону “Про сімейні цінності та захист неповнолітніх” ставить Грузію у складне становище. З одного боку, країна прагне до євроінтеграції і має статус кандидата на вступ до ЄС. З іншого — приймає законодавство, яке суперечить європейським цінностям та принципам захисту прав людини.

Цей закон є яскравим прикладом того, як Росія послідовно намагається знищувати права людини не лише у своїй країні, але й за її межами. Використовуючи консервативні настрої у суспільстві та граючи на внутрішньополітичних протиріччях, Росія фактично експортує свою модель обмеження прав і свобод. Це свідчить про те, що Росія веде війну не лише проти України, а й проти демократії та загальнолюдських цінностей у глобальному масштабі.

Грузія опинилася на роздоріжжі між своїми євроінтеграційними прагненнями та консервативними тенденціями в суспільстві. Ухвалення цього закону може стати серйозною перешкодою на шляху країни до ЄС і потенційно призвести до міжнародної ізоляції.

Для Грузії критично важливо знайти баланс між збереженням національної ідентичності та дотриманням міжнародних стандартів у сфері прав людини.

Зрештою, майбутнє Грузії залежатиме від здатності її політичної еліти та суспільства протистояти зовнішнім впливам, зокрема російському, та зробити свідомий вибір на користь демократичних цінностей. Та поки що, свідомого вибору не відбулося.