Міністерство юстиції України оприлюднило об’ємний аналіз проєкту нового Цивільного кодексу. Національний ЛГБТІ-Консорціум проаналізував ці положення й пропонує ознайомитися з нашими висновками з висновків міністерства.

Міністерство юстиції України оприлюднило об’ємний аналіз (216 сторінок) проєкту нового Цивільного кодексу. Документ містить сотні зауважень, частина з яких прямо або опосередковано стосується прав ЛГБТІК+ людей.

Національний ЛГБТІ-Консорціум проаналізував ці положення й пропонує ознайомитися з нашими висновками з висновків міністерства.

Одностатеві пари: пряма прив’язка до рішення ЄСПЛ

Найважливіший блок зауважень Міністерства юстиції щодо законопроєкту № 14394 у контексті прав ЛГБТІК+-людей стосується правового визнання одностатевих пар.

Мін’юст у своєму аналізі прямо посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Маймулахін і Марків проти України», у якому встановлено наступне:

Отже, на думку Мін’юста, для виконання своїх міжнародних зобовʼязань Україна має створити нормативну базу, яка забезпечить одностатевим парам належне визнання та захист їхніх стосунків.

Тобто, міністерство підкреслює, що питання правового визнання одностатевих пар — не політичний вибір, а юридичний обов’язок держави.

Ігнорування прав дорівнює ризику для євроінтеграції?

Мін’юст також прямо вказує, що залишення цього питання поза межами нового Цивільного кодексу не відповідає європейським стандартам.

Це узгоджується з позицією європейських інституцій: Україна як кандидатка на вступ до ЄС має забезпечити повагу до приватного та сімейного життя та заборону дискримінації, включно з ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.

Крім того, як уже писав #LGBTI_PRO, українські суди також можуть бути завалені судовими справами у випадку неврегулювання питання зареєстрованих цивільних партнерств чи іншого способу врегулювати свої сімейні стосунки для ЛГБТІК+ людей, зокрема одностатевих пар.

Більше того, питання прав ЛГБТІК+ вже включене до дорожньої карти реформ у сфері верховенства права, яку Україна взяла на себе в межах євроінтеграційного процесу.

Фактичні сімейні союзи: ключовий ризик дискримінації

Окремий блок зауважень стосується врегулювання у новому проєкту Цивільного кодексу так званого фактичного сімейного союзу, де цей інститут застосовується лише до різностатевих пар. Правозахисні організації вже звертали увагу, що це може позбавити одностатеві пари навіть того обмеженого правового захисту, який існує сьогодні.

У цьому контексті позиція Мін’юсту набуває практичного значення: новий кодекс не може закріплювати моделі, які фактично виключають частину сімей із правового поля (а також звужують права людини, чого не можна робити, згідно Конституції України).

Трансгендерні люди: які їхні права порушуються

Ще один важливий аспект — положення про недійсність шлюбу у випадку корекції статі одним із подружжя.

Проєкт Цивільного кодексу пропонує визнавати такий шлюб недійсним із моменту «державної реєстрації зміни статі». Мін’юст критикує цю конструкцію як юридично некоректну: зміна, або корекція статі не є актом цивільного стану в тому вигляді, як це передбачено в проєкті.

Запропонована норма створює правову невизначеність і потенційно може призвести до втрати правового захисту для людей, які змінили гендерний маркер.

Що це означає на практиці

Аналіз Мін’юсту не є політичною заявою і не пропонує конкретної моделі (наприклад, шлюбної рівності чи партнерств). Однак він фіксує кілька принципових речей:

• відсутність правового визнання одностатевих пар є порушенням прав людини;
  Україна має обов’язок це виправити;
• ігнорування цієї проблеми суперечить євроінтеграційним зобов’язанням;
• окремі норми проєкту створюють ризики дискримінації або правової невизначеності.

Оприлюднений аналіз Мін’юсту підтверджує те, про що правозахисні організації говорять не перший рік: українське законодавство у сфері сімейних відносин потребує змін, щоб відповідати стандартам прав людини.

Новий Цивільний кодекс може стати або кроком уперед — якщо врахує ці зауваження, — або кроком назад, якщо закріпить дискримінаційні підходи.

Саме тому важливо, щоб у процесі доопрацювання кодексу права ЛГБТІК+ людей не були залишені поза увагою.