Затверджено порядок денний нової 10-ї сесії Верховної Ради України, і серед питань, які очікують на розгляд, є ініціативи, що мають важливе значення для української ЛГБТІ-спільноти.

Серед цих ініціатив, до розгляду на пленарних засіданнях підготовлені:

 

• Законопроєкт №0931 Д є проєктом Закону про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання насильству та унеможливлення дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Цей законопроєкт має на меті забезпечити захист прав і свобод людей, які належать до ЛГБТ-спільноти, від фізичного та психологічного насильства, а також від образ, зневаги та пропаганди ненависті. Законопроєкт передбачає внесення змін до Кримінального кодексу, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України “Про принципи запобігання і протидії дискримінації в Україні” та інших законодавчих актів.
• Законопроєкт №5488 У є проєктом Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії дискримінації та злочинам на ґрунті нетерпимості. Цей законопроєкт має на меті забезпечити рівний захист прав і свобод усіх громадян України, незалежно від їхньої національності, кольору шкіри, мови, релігійних, політичних або інших переконань, статі, віку, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, місця проживання тощо. Законопроєкт передбачає внесення змін до Кримінального кодексу, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України “Про принципи запобігання і протидії дискримінації в Україні” та інших законодавчих актів.

Також було доручено підготувати до розгляду наступні законопроєкти, які стосуються ЛГБТІ-спільноти України:

 

• Законопроєкт №6325 Д є проєктом Закону про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання “пропаганді педофілії”, “гомосексуалізму” та “трансгендеризму”. Цей законопроєкт має на меті заборонити використання термінів “ґендерна рівність” та “сексуальна ідентичність” у законодавстві, освітніх програмах, засобах масової інформації та інших сферах. Законопроєкт також передбачає кримінальну відповідальність за «пропаганду педофілії, гомосексуалізму та трансгендеризму», які «вважаються порушенням суспільної моралі». На думку Національного ЛГБТІ-консорціуму, існування такого проєкту закону від чинних народних обранців вже є грубим порушенням суспільної моралі. На щастя, переважна більшість нардепів це розуміє, тож згодом було зареєстровано альтернативний законопроєкт, про який — далі.
• Законопроєкт №6325-1 Д є альтернативним проєктом Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність до Конституції для протидії прямій чи непрямій дискримінації та нетерпимості щодо окремих осіб та їх груп. Цей законопроєкт має на меті забезпечити рівний захист прав і свобод усіх громадян України, незалежно від їхньої національності, кольору шкіри, мови, релігійних, політичних або інших переконань, статі, віку, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, місця проживання тощо. Законопроєкт передбачає внесення змін до Кримінального кодексу, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України “Про принципи запобігання і протидії дискримінації в Україні” та інших законодавчих актів.
• Законопроєкт №6365 Д є проєктом Закону про внесення змін до статті 130 Кримінального кодексу України щодо зменшення стигматизації та дискримінації людей, які живуть з ВІЛ. Цей законопроєкт має на меті виключити зі складу злочину передачу ВІЛ-інфекції незумисно, а також знизити максимальні строки покарання за умисну передачу ВІЛ-інфекції. Законопроєкт також передбачає встановлення обов’язкового психологічного консультування для осіб, які вчинили такий злочин.
• Законопроєкт №6327 Д є проєктом Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за “пропаганду відхилень” від конституційних норм сім’ї, дитинства, материнства і батьківства. Цей законопроєкт має на меті запобігти поширенню “ідеології ґендеру”, яка, за словами ініціаторів, “поглиблює демографічну кризу та підриває традиційні цінності українського суспільства”. Законопроєкт передбачає встановлення адміністративної відповідальності за розповсюдження інформації, яка сприяє формуванню негативного ставлення до сім’ї, дитинства, материнства і батьківства, а також за “пропаганду гомосексуалізму, трансгендеризму та інших форм сексуальної девіації”. Цей “проєкт закону” також отримав альтернативу.
• Законопроєкт 6327-1 Д є альтернативним до законопроєкту 6327, який передбачає внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за “пропаганду відхилень” від конституційних норм сім’ї, дитинства, материнства і батьківства. Законопроєкт 6327-1 Д пропонує внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України для протидії проявам дискримінації на підставі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Законопроєкт 6327-1 Д має на меті забезпечити реалізацію прав людини та громадянина, зокрема права на рівну захищеність перед законом, права на особисту недоторканність, права на свободу думки та слова, права на повагу до приватного і сімейного життя.
• Законопроєкт 9351 Д є проєктом закону про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які пов’язані із сексуальним насильством, яке вчинене в умовах збройного конфлікту. Законопроєкт має на меті покращити захист прав потерпілих від сексуального насильства, забезпечити ефективне розслідування таких злочинів, а також привести законодавство України у відповідність до міжнародних стандартів та зобов’язань.
• Законопроєкт 9398 Д є проєктом закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за зараження інфекційними хворобами або інфікування їх збудниками. Законопроєкт має на меті запобігти поширенню небезпечних інфекційних хвороб, таких як ВІЛ/СНІД, туберкульоз, гепатит, кор та інші, які можуть мати негативні наслідки для здоров’я населення та національної безпеки. Законопроєкт передбачає збільшення кримінальної відповідальності за умисне або необережне зараження іншої особи інфекційною хворобою або інфікування її збудником, а також за ухилення від обов’язкового лікування або профілактики таких хвороб. Законопроєкт також визначає особливості кваліфікації та доказування таких злочинів, а також порядок надання медичної допомоги потерпілим. Попри збільшення відповідальності за умисне зараження, законопроєкт спрямований на зменшення рівня стигми стосовно людей, які є носіями цих хвороб.

 

Поза «порядком денним» лишилися два важливих законопроєкти. Простими словами, це означає, що ці законопроєкти не є частиною плану роботи парламенту, але можуть бути запропоновані для обговорення за бажанням Президента, Уряду або більшості депутатів. Ці законопроєкти можуть бути прийнятими швидше, якщо за них проголосує більшість депутатів. Ці проєкти не можуть бути прийняті без детального розгляду.

 

• Законопроєкт 9623 є проєктом закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення свободи від втручання в приватне життя людини. Законопроєкт має на меті декриміналізувати порнографію, яка зараз є забороненою за статтею 301 ККУ. Законопроєкт передбачає, що участь у створенні порнографічного контенту не є злочином, якщо це не пов’язано з насильством, експлуатацією, дискримінацією або посяганням на права дітей. Законопроєкт також пропонує встановити вікове обмеження для доступу до порнографії — 18 років.
• Законопроєкт 9103 є проєктом закону про інститут реєстрованих партнерств. Законопроєкт має на меті забезпечити реалізацію прав людини та громадянина, зокрема права на рівну захищеність законом, права на особисту недоторканність, права на свободу думки й слова, права на повагу до приватного і сімейного життя. Законопроєкт визначає реєстроване партнерство як зареєстрований добровільний сімейний союз двох повнолітніх людей однієї чи різної статі, який надає їм певні права та обов’язки, але не є шлюбом. Законопроєкт також пропонує визнати партнерства між ЛГБТ-парами, укладені за кордоном як між іноземцями, так і між громадянами України.