Гей може бути патріотом

Відповідь рядового ЗСУ Олександра Горбаченка меру Івано-Франківська Руслану Марцинківу

Автор:
Національний ЛГБТІ-консорціум
Поділитись:

Українські захисники та захисниці щодня ризикують життям, аби вберегти країну від тотального знищення. Ціла нація об'єдналася перед обличчям підступного та безпринципного ворога – фронт єдиний, і пліч-о-пліч стали усі. Не виняток й представники та представниці ЛГБТ+ спільноти. Команда Національного ЛГБТІ-консорціуму поспілкувалася з Олександром Горбаченком, у минулому керівником виробничого підприємства в аграрній сфері, а зараз – бійцем у лавах ЗСУ!

Кожен захисник України має власні, але дуже схожі мотиви, чому саме він або вона вирішили боронити країну зі зброєю у руках. Відповідаючи на питання, що саме стало вирішальним у прийнятті такого рішення, наш герой відповів, що керувався своєю відповідальною громадянською позицією.

 

«Я українець. Моя країна у небезпеці. Я мушу її захищати, оскільки тільки у безпеці я можу вільно вести свій бізнес, політичну діяльність…»

 

Втім, герой додав, що раніше мав упереджене ставлення до армії, через традиційно панівний там «суворий патріархат», тобто необхідність безумовної субординації.

«Для мене, як для людини, яка протягом останніх 15-ти років самостійно приймає будь-які рішення, добровільно передати повноваження іншій, невідомій мені особі з невідомими мені професійними та людськими якостями, приймати рішення за мене було вкрай складно», – пояснив Олександр.

 

«Я чітко розумів, що напевно, як солдат, я не кращий варіант: по-перше, я не проходив до цього військову службу, а по-друге, моє відношення до армії в цілому було упередженим. Все це обумовило необхідність обміркувати рішення певний час», – розповідає герой інтерв’ю.

 

Рішення було прийнято, позаду залишилося звичайне довоєнне життя. Значна кількість населення України вимушено переформатували власну діяльність, аби не відстати від швидкоплинних реалій. До захисту держави долучився буквально кожен, і як пояснює герой інтерв’ю, це зрозумілий процес.

 

«Кожен, хто прийшов сюди, має абсолютно прозорі патріотичні настрої… Знаєте, кожен, хто тут присутній, має надію на майбутнє та прийшов сюди його захищати. Конкретно я прагну повернутися до мирного життя, продовжити активно займатися власними справами».

 

За статистикою більш ніж три мільйони громадян України виїхали за кордон, і більш ніж 7 мільйонів стали вимушеними переселенцями в інші регіони України. Та ті хто залишилися – спрямували свої зусилля на захист держави за всіма можливими напрямками, і родина Олександра, не стала винятковою. Його сестра активно долучилася до волонтерської діяльності, а батьки підхопили сімейний бізнес, підтримуючи дітей. Олександр додав, що волонтерську підтримку відчуває кожен військовий.

 

«Мабуть кожен, хто зараз на війні відчуває їх (волонтерів – ред) підтримку. Це і допомога у побутових питаннях, допомога у харчуванні домашньою їжею, хтось допомагає придбати речі, які можуть бути корисними під час служби, для захисту чи оборони», – зазначає герой інтерв’ю, говорячи про велику підтримку з боку населення.

 

Наші війська значною мірою залежать від постачання озброєння, медикаментів та гуманітарної допомоги з-за кордону. Велика кількість українців, що виїхали з країни, активно долучилися до волонтерської діяльності звідти, допомагаючи шукати та купувати необхідні речі. Але, не волонтерами єдиними. Дружні до нас країни вносять найбільш значущий внесок у перемогу, допомагаючи нам з пошуком необхідних для ведення війни ресурсів. Олександра турбує можливість блокування таких поставок з боку НАТО та інших союзників України, втім він впевнений, що проблем не буде, «за умови докладання дипломатичних зусиль».

Чи можна сказати, що у нас виходить? Ми вважаємо, що так. Не дивлячись на проросійське лобі у парламентах деяких європейських країн, наша дипломатія працює на тисячу відсотків, з кожним днем зменшуючи можливість лобіювання інтересів країни-агресора. Навіть найбільш дружні до неї держави вже намагаються публічно висловлювати власний «нейтралітет», а найбільш одіозні проросійські політики мають проблеми із публічним засудженням власної діяльності, що у випадку деяких з них може коштувати політичної кар’єри.

І хоча тема великої політики може бути нескінченно цікавою, ми повертаємося до людини, через яку ми цю тему розв’язали. Олександр не перший представник ЛГБТ+ спільноти, який відкрито служить у ЗСУ. І якщо ми знаємо, які складнощі у представників ЛГБТ+ в армії виникали раніше, то зараз герой інтерв’ю відповідає на це так:

«Це не та сфера, де сексуальна орієнтація або гендерна ідентичність (СОГІ) взагалі є суттєвим чинником. Тут абсолютно інша мета перебування. Точно не пошук своєї другої половинки, хоча… (сміється)»

ЛГБТ+ спільнота робить значимий внесок у спільну боротьбу, хто на фронті, хто на волонтерських засадах. «Всі залишилися. Всі залучені», – так Олександр характеризує своїх знайомих представників та представниць спільноти. Було б дивно, якщо людину, що добровільно прийшла до лав ЗСУ, захищати країну, почали б цькувати за ознаками СОҐІ. Та з побратимами та посестрами Олександр ніколи не підіймав цю тему публічно. Втім, все одно відчуває підтримку та відсутність ворожого ставлення.

Завершуючи інтерв’ю, ми задали Олександру три важливих для нас питання:

 

ЯКУ ПОРАДУ ВИ Б ДАЛИ ЛЮДЯМ, ЯКІ ЗАЛИШИЛИСЯ В ТИЛУ?

Не заважати. Прислухатися до військових

ЯКИМ ВИ БАЧИТЕ МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ?

Вільна. Незалежна. Національно самосвідома. Процвітаюча. Толерантна, відкрита для адекватних людей, незалежно від суб’єктивних факторів

ЩО Б ЩЕ ВИ ХОТІЛИ СКАЗАТИ НАШИМ ЧИТАЧАМ?

На кожному місці ви можете бути корисні! Знайдіть своє місце в житті країни, житті інших людей. І головне: ваше життя дароване безпосередньо вам: не вашим коханим, не дітям. Не батькам. Цінуйте своє життя. І робіть усе, щоб використати можливості по максимуму та реалізувати себе у повній мірі.

Verified by MonsterInsights