Нацрада презентувала рекомендації для медіа щодо мови ворожнечі, які охоплюють усі вразливі групи, включно з ЛГБТІК+. Документ має допомогти редакціям розрізняти критику, сатиру та дискримінаційні наративи.

Нацрада з питань телебачення та радіомовлення 4 березня презентувала свої рекомендації щодо запобігання поширенню мови ворожнечі та дискримінаційних наративів у медіа, куди входять критерії мови ворожнечі щодо усіх вразливих груп, включно з ЛГБТІК+.

Чому мову ворожнечі важко регулювати в Україні

Голова Національної ради Ольга Герасимʼюк підкреслила, що рекомендації носять просвітницький характер і покликані допомогти медіа зорієнтуватися щодо коректних формулювань і наративів. Медіа рекомендували імплементувати рекомендації у свої редакційні політики та орієнтуватися на них у подальшій роботі.

Також у Нацраді наголосили, що пропрацювали рекомендації після обговорення з 80 організаціями громадського сектору, і до них також розробляють кодекси стосовно мови ворожнечі щодо кожної з вразливих груп.

В українському законодавстві, на жаль, немає визначення мови ворожнечі, але робоча група працює над такою імплементацією, розповіла Анастасія Палюх, офіцерка проєкту Ради Європи «Підтримка впровадження європейських стандартів щодо боротьби з дискримінацією та прав національних меншин в Україні»:

Відсутність універсального визначення мови ворожнечі у законодавстві дає простір не тільки для дискусій, а й для маніпуляцій, коли медіа виправдовують мову ворожнечі правом на свободу слова, зазначив член Національної ради Максим Онопрієнко.

За словами Онопрієнка, Нацрада вже працює з кейсами дискримінаційних наративів, включно з накладенням штрафних санкцій. Це включає і матеріали зі зневажливим ставленням до ЛГБТІК, і часто мова ворожнечі маскується під гумор і сарказм, але якщо результатом є стигматизація чи розпалювання ненависті, то це є проблемою.

Суть рекомендацій Наради: що є мовою ворожнечі, а що — ні

Не кожне різке або критичне висловлювання є мовою ворожнечі. Зокрема, до неї, згідно рекомендацій Нацради, не належать наклеп, дезінформація, критика держави чи представників влади, сатиричні висловлювання або журналістські матеріали, якщо вони не спрямовані проти захищених категорій людей.

Водночас ключовим критерієм визначення мови ворожнечі є зв’язок висловлювання із захищеними категоріями.

З них у своїх рекомендаціях Національна рада з питань телебачення та радіомовлення виділила наступні:

• етнічне походження;
• релігія;
• стать;
• вік;
• інвалідність;
• сексуальна орієнтація;
• гендерна ідентичність.

Серед форм і механізмів мови ворожнечі Нацрада у своїй презентації виділила наступні:

• Дегуманізація (знелюднення)
• Демонізація
• Сатанізація
• Узагальнення (негативне)
• Ототожнення
• Упереджене ставлення
• Виправдання
• Приниження
• Дискримінація
• Обстоювання
• Прославляння (глоріфікація)
• Підбурювання
• Паплюження (дифамація)
• Тривіалізація
• Стигматизація
• Негативна стереотипізація
• Маргіналізація
• Радикалізація
• Історичний ревізіонізм
• Насмішка / висміювання
• Культурне стирання

Особливо тяжкми формами мови ворожнечі Нацрада вважає такі:

• Публічне підбурювання до вчинення геноциду, злочинів проти людяності або воєнних злочинів
• Расистські, ксенофобські, сексистські та ЛГБТІК-фобічні погрози
• Публічне розпалювання ненависті, насильства або дискримінації
• Расистські, ксенофобські, сексистські та ЛГБТІК-фобічні публічні образи
• Публічне заперечення, тривіалізація та потурання геноциду, злочинам проти людяності або воєнним злочинам
• Навмисне поширення матеріалів, що містять прояви ворожнечі, включно з ідеями, заснованими на расовій перевазі або ненависті.

Чому важливо крок за кроком долати мову ворожнечі

ЛГБТІ Консорціум України вітає такі ініціативи Національної ради з питань телебачення та радіомовлення та очікує на законодавчу імплементацію мови ворожнечі та злочинів ненависті за ознаками всіх вразливих груп, включно з ЛГБТІК+.

ЛГБТІ Консорціум України вважає оприлюднені рекомендації є важливим кроком для формування більш відповідального та інклюзивного медійного середовища.

У процесі гармонізації українського законодавства з нормами ЄС важливо забезпечити чітке визначення критеріїв мови ворожнечі та ознак дискримінації відповідно до європейських стандартів. Зокрема, національне законодавство має повною мірою враховувати всі захищені характеристики, включно із сексуальною орієнтацією та гендерною ідентичністю.

Для України впровадження таких підходів є важливим як для розвитку суспільства та його згуртування під час війни, так і в контексті європейської інтеграції.