Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність досі не охоплені кримінальним законодавством України як захищені ознаки у сфері злочинів ненависті. На цю прогалину, зокрема, прямо вказувала Європейська комісія у звіті щодо України за 2025 рік.

На необхідності змінити українське законодавство, а також навчити правоохоронні органи та суди працювати із злочинами ненависті наголосили 23 вересня учасники та учасниці форуму Inclusion for Justice 2026, організованому ГО Gender Stream у Києві.

Чому відсутність окремих ознак ненависті є проблемою

На практиці відсутність відповідного законодавства означає, що гомофобний або трансфобний мотив нападу може не отримати належної правової оцінки, а саме правопорушення — бути кваліфіковане за іншими статтями, зокрема як хуліганство. Крім того, є проблема не тільки з кваліфікацією, а і з тим, аби справа не загубилася на етапі слідчих дій.

За даними, представленими Gender Stream, минулого року було зареєстровано 211 проваджень щодо злочинів на ґрунті нетерпимості, однак до суду дійшла лише одна справа.

Представники та представниці державних інституцій, громадянського суспільства та міжнародних організацій обговорили також, що має змінити законопроєкт №13597, покликаний привести українське законодавство і відповідність до стандартів ЄС щодо злочинів нетерпимості.

Як не дати згоріти законопроєкту №13597

Зокрема, Голова Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади Олена Шуляк подякувала громадському сектору, що він гуртує суспільство навколо ідей рівності та не дає забути депутатам, що їм потрібно зробити на шляху до рівності прав людини в Україні. Наразі законопроекту №13597 щодо злочинів ненависті підписаний 34 народним депутатами та депутатками та очікує розгляду.

Попередній варіант законопроєкту про злочини ненависті, який за 4 роки Верховна Рада так і не розглянула, і після зміни уряду він просто “згорів”. Новий законопроєкт урахував недоліки попереднього проєкту, розділивши кримінальне та адміністративне законодавство, зазначила Шуляк:

Вона зауважила, що це може бути викликом, тому важлива узгоджена позиція як у громадському секторі, так і у Верховній Раді між різними фракціями.

Важливою є також підтримка Офісу Уповноваженого з прав людини в Україні, які підтвердила заступниця директора департаменту, начальниця відділу рівних прав і недискримінації Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Ольга Момот.

Вона наголосила на необхідності дієвого правового механізму, який дозволятиме не лише здійснювати моніторинг дискримінації, а й сприяти відновленню порушених прав. Вадим Філін, представник Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини Національної поліції, звернув увагу на потребу в чітких законодавчих критеріях, за якими слідчі зможуть встановлювати дискримінаційний мотив.

Окрему панель форуму присвятили досвіду спільнот, які стикаються з дискримінацією. Про невидимість і ризики множинної дисркимінації говорили Катерина Приймак з руху VETERANKA, Олена Левчишина з ромської правозахисної організації «Чіріклі», Анастасія Микитенко з ГО «Почута» та Wonder Media, Ганна Литвинова з Gender Stream і Катерина Бороздіна з «Ла Страда-Україна».
Також були обговорені окремо міжнародні стандарти та досвід країн ЄС у протидії злочинам, мотивованим нетерпимістю.

Робота над №13597 продовжується

24 вересня також відбулася зустріч коаліції «За рівність та гідність» у Києві. Учасники й учасниці обговорили перспективи законопроєкту №13597 і детально розглянули положення, які потребують доопрацювання до його ухвалення в цілому.

Для ЛГБТІК+ спільноти принциповим залишається те, щоб гомофобний або трансфобний мотив злочину не губився під час кваліфікації та розслідування. Захист від злочинів ненависті має працювати не лише на рівні законодавчих декларацій, а й на практиці — від першого звернення до поліції до розгляду справи в суді.