Є дві законодавчі ініціативи, на підтримці яких зійшлися буквально всі присутні, — це 9103 про цивільні партнерства для одностатевих і різностатевих пар та 5488 про справедливу відповідальність за злочини, мотивовані нетерпимістю.

Україна робить нові амбітні кроки у сфері правозахисту. 13 лютого в Міністерство закордонних справ України / MFA of Ukraine в співпраці з Офіс Ради Європи в Україні – Київ відбувся тривалий та змістовний круглий стіл, де зібралися за одним столом перший сектор — державні інституції, які уповноважені впроваджувати зміни, та третій сектор — громадянське суспільство, яке є суспільним мотором цих змін.

 

Організатори заявили тему спільної наради як «Гармонізація законодавства України з Європейськими стандартами у сфері боротьби з дискримінацією та забезпечення різноманіття». Лакмусовим папірцем у впровадженні розмаїття є законодавче та суспільне ставлення до ЛГБТІК+ — лесбійок, геїв, бісексуальних, трансґендерних та інтерсекс- і квір-людей.

 

Тому я та мої колеги з позицій Національний ЛГБТІ-консорціум говорили саме про забезпечення громадянської рівності для ЛГБТІК+, пропонуючи фактично цілий пакет кроків — як «на позавчора», так і на сьогодні, але й «на завтра» та віддалену перспективу.

Нас вразив найвищий рівень представництва, який, мабуть, тільки й був можливий у поточних обставинах. З боку уряду та міністерства обговорення відкрили пані Ірина Боровець, заступниця Міністра закордонних справ, та пан Ерленд Фалк, віце-голова Офісу Ради Європи.

 

Із короткою програмною промовою у плинну течію нашого заходу буквально увірвався онлайн перший віцеспікер пан Олександр Корниенко. Якщо перший заступник голови Верховної Ради України каже, що партнерства людини для ЛГБТ на часі — то це точно про наявність політичної волі в парламенті.

 

На круглому столі слово одне за одним брала ціла плеяда народних депутатів і депутаток, серед яких пані Нэлли Яковлева, пані Yevheniya Kravchuk, пані Maria Mezentseva, пан Дмитро Гурін, пан Слуга народу – Стефанчук Микола – Округ 187. Акценти в меседжах парламентарів лунали різні. З позицій уважного слухача можу сказати, що всіх об’єднує солідарність довкола прав людини як цінності та довкола євроінтеграції як вектору.

 

Натомість парламентарі з відвертістю констатують, що чимало їхніх колег та колежанок із поточного IX скликання ще не готові до рішучої протидії дискримінації за ознаками СОҐІ в законодавстві. Але “дорогу долає той, хто йде”, як слушно зазначила пані Неллі, голова парламентського підкомітету з питань прав людини та антидискримінації / Комітет Верховної Ради України з прав людини.

 

«Міністерський» блок учасників та учасниць, серед яких — представники й представниці Міністерство юстиції України, Міністерство соціальної політики України, МВС України — концентрували нашу увагу на тому, що держава України nolens volens має виконувати рішення ЄСПЛ, зокрема у справі «Маймулахін та Марків проти України», де констатовано наявність інституційної дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації через неможливість будь-якого правового визнання сімейних партнерств між людьми однієї документальної статі. Що це означає? Що держава обов’язково прийматиме нову законодавчу регуляцію щодо реєстрованого цивільного партнерства #РЦП.

 

Про потребу та перспективи виконання Україною рішень ЄСПЛ розгорнуто говорили Уповноважена Міністерства юстиції України у справах Європейського суду з прав людини пані Margarita Sokorenko та Division Head в Council of Europe DG Human Rights and Rule of Law пан Павло Пушкар / Pavlo V. Pushkar.

 

Зараз ми маємо консолідувати зусилля довкола вже наявного законопроєкту — 9103 «Про інститут реєстрованих партнерств», внесеного на розгляд народною депутаткою Inna Sovsun.

 

Важливо, що Мін’юст, в особі шановної колежанки пані заступниці міністра з питань європейської інтеграції Людмила Сугак, укотре засвідчив свою готовність докладати зусиль до доопрацювання законопроєкту 9103 після його прийняття за основу в 1-му читанні.

 

За минулий рік в Україні зареєстровано понад 400 випадків дискримінації, про що йшлося у виступі віцеомбудсмана Михайло Спасов. Інституція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ретельно фіксує всі інциденти на ґрунті ненависті, зокрема мотивовані гомофобією та трансфобією. У цьому сенсі Омбудсман теж є солідарний з обома ключовими законопроєктами — про цивільне партнерство (9103) та про злочини, мотивовані нетерпимістю (5488).

 

Кластер політики рівних можливостей чоловіків і жінок теж потужно виступив на івенті. Промови очільниці ООН Жінки / UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні пані Сабіни Фрейзер-Гюнеш та уповноваженої з питань ґендерної політики нашого уряду пані Kateryna Levchenko дають нам упевненість у двох треках: по-перше, моніторинг дотримання прав людини для ЛГБТІК+ стає частиною мандату кластера «ООН—Жінки», а по-друге, імплементація в Україні Стамбульської конвенції передбачатиме врахування чинників сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності як значимих характеристик особистості.

 

Колеги з неурядового сектора загострили увагу на питаннях, які можуть здаватися другорядними на тлі загальнополітичного мейнстриму, але вони точно першорядні для наших спільнот. Колежанка з Gender Stream пані Христина Карпенко та пані Anna Lytvynova з Insight LGBTQ NGO сконцентрували увагу на окремих правозахисних проблемах, пов’язаних із захищеною ознакою «ґендерна ідентичність». Напр., залишається все ще не розв’язаною проблема отримання на нове ім’я дублікату диплому про вищу освіту у зв’язку зі зміною маркера статі в документах. Недостатньо врегульовані питання військового обліку транс*-людей, як транс-жінок, так і транс-чоловіків.

Представниця Громадського руху “Gender Stream” пані Христина сконцентрувала увагу присутніх на надзвичайній важливості законопроєкту 5488. Його просування — один з пріоритетних напрямів роботи організації, а його прийняття слід розглядати як важливий крок до гармонізації нашого законодавства з європейськими стандартами. Цей давно очікуваний закон є важливим як до цивільних, так і для військових ЛГБТІК+, — наголосила пані Христина. Його безумовні плюси в тому, що законопроєкт дає визначення самому поняттю «нетерпимість» і створює (покращує) механізми розслідування злочинів, скоєних з мотивів нетерпимості. Очільниця Gender Stream колежанка Olha Poliakova долучилася до круглого столу онлайн.

 

На важливості законопроєкту 5488 для всієї системи правозахисту, розслідування та справедливого судочинства наголосила пані Ірина Залялова, заступниця начальника департаменту дотримання прав людини Національна поліція України.

Від себе додам, що Рада вже поставила розгляд 5488 як євроінтеграційного собі в план на перший квартал цього року. Тримаємо кулаки, продовжуємо кулуарну роботу, очікуємо позитивного голосування!

 

Колежанка Anna Sharyhina, яка нині долучилася до дискусії від імені KyivPride, наголосила, що попри тривалу війну, яку Україні веде вже майже 10 років, ми не можемо ставити життя «на паузу», тож усі правозахисні потреби наших спільнот варто виборювати «тут і зараз», і традиційні для України заходи прайд-руху будуть задля цього доречними.

 

Колежанка Тетяна Печончик із Центру прав людини ZMINA. Центр прав людини підтримала революційну тезу про потребу в докорінному, принциповому доопрацюванні базового антидискримінаційного закону «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», який ми приймали ще за президентства Януковича (2011–2012) і який вже не відповідає потребам часу.

 

Колега пан Тимур Левчук із Проєкту “Transformation Communications Activity (TCA)” USAID Ukraine – USAID Україна ще раз нагадав шановним урядовцям та партнерам із НУО, що, за даними медіамоніторингу, російський агресор використовує тематику ЛГБТ як своєрідну антицінність в «обґрунтуванні» військового нападу на України та у справі «захисту сімейних цінностей» на тимчасово окупованих територіях.

 

Колега Andrii Chernyshev, керівник департаменту зовнішніх зв’язків та адвокації ГО «АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ», наголосив на тому, що прийняття двох ключових законопроєктів — 9103 та 5488 — сприятиме покращенню громадського здоров’я серед ключових груп населення, зокрема серед ЧСЧ (чоловіків, які мають сексуальні стосунки з чоловіками), адже врегулювання сімейного статусу людей з числа ЛГБТІК+ позитивне вплине на піклування про здоров’я свого власного та здоров’я свого партнера чи своєї партнерки.

Якщо ви прочитали чи бодай проскролили цей звітно-бюрократичний довгочит до кінця, то я додам і свої тези, які дотичні до тематики круглого столу:

 

1. Концентрувати зусилля довкола 9103 — законопроєкту про реєстроване партнерство. Маємо шанси крок за кроком «провести» його по всій складній драбині парламентської адвокації.

 

2. «Дотиснути» законопроєкт 5488. Він внесений урядом з подання Міністерства внутрішніх справ, він прогресивний та хороший, він здатний надати і Нацполіції, і судовій системі інструменти вчинення справедливою відповідальності за злочини, мотивовані нетерпимістю, зокрема мотивовані гомофобією та трансфобією.

 

3. Внести принципові зміни до закону «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», зокрема щодо розширення захищених антидискримінаційних ознак, уточнення форм дискримінації. Найкраще — переписати закон та прийняти в новій редакції. Водночас, старий законопроєкт 0931, внесений іще 2015 року та прийнятий у 1-му читанні, варто зняти з розгляду як такий, що втратив актуальність.

 

4. Прийняти новий Трудовий кодекс (бо ми все ще живемо за кодексом 1972 року), гарантувати в ньому недискримінацію за всіма розумними ознаками, включаючи СОҐІ, а паралельно оптимізувати відповідальність за порушення норм трудового законодавства, зокрема за незаконні утиски.

 

5. Слід далі просувати концептуально новий, кардинально осучаснений проєкт нового Кримінального кодексу України, який вже написаний у нашій країні, але при цьому пильнувати його сенситивність до правозахисних потреб ЛГБТІК+.

 

6. Ми ставимо на порядок денний перегляд та осучаснення законодавства, пов’язаного з демографічною та сімейною політикою. Слід думати над принциповим оновленням власне Сімейного кодексу (адже сучасні підвалини цивільного сімейного права закладалися в Україні ще у 1918–1921 роках, коли реєстрацію шлюбу було передано від Церкві державі). Терміново треба приймати нове законодавство про допоміжні репродуктивні технології, причому поширити сферу їх застосування на соціальний стан бездітності, включаючи бездітність серед ЛГБТІК+.

 

Від учасниць та учасників круглого столу лунали також інші слушні ідеї та пропозиції, і мені здається, держава та громадянське суспільство мають спільно достатньо потенції впровадити усе потрібне і корисне в найближчі роки, за каденції поточної Верховної Ради України IX скликання та найближчі наступні роки.

 

Величезна дяка безпосереднім організаторам круглого столу, які уможливили участь великої кількості визначних діячів «в одному місці в один час»: пану Зорян Кісь, пані Zola Kondur, пані Yulia Melnychuk, пані Ірині Тишкевич, а також численним асистентам зі студентського середовища, частина з яких як раз навчається за спеціальностями в галузі міжнародних відносин, як-от Віталій Пащенко, з яким ми мали честь перетинатися й на інших заходах правозахисної спрямованості.

 

Далі буде! 2024 рік лише розпочався, і правозахисні тренди року вселяють надію на найкращі державницькі рішення та підходи!

 

Солідарно з Офіс Омбудсмана України, Офіс Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, Секретаріат Національної ради з питань протидії ТБ та ВІЛ/СНІДу, Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ” / LGBT Human Rights NASH SVIT Center, Точка опори ЮА – NGO Fulcrum UA, Sphere, Women Association, Gender Zed, Військові ЛГБТ+, LGBT Association LIGA, Spectrum Kharkiv, Гей-Форум України / Gay-Forum of Ukraine NGO.