11 жовтня у світі відзначають Міжнародний день камінг-ауту (National Coming Out Day) — дату, присвячену відкритості ЛГБТІК+ людей та праву самостійно визначати, кому й коли розповідати про свою сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність.

Що таке камінг-аут і звідки походить термін

Камінг-аут (від англійського coming out) — це добровільне розкриття людиною своєї сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності або інтерсекс-статусу іншим людям. Це може бути розмова з близькими, повідомлення колегам, публічна заява або поступове відкриття цієї частини свого життя в різних соціальних середовищах.
Вислів походить від англійського coming out of the closet — буквально «виходити з шафи», тобто припинити приховувати свою ідентичність.

Водночас історія терміна складніша. У першій половині XX століття в американській гей-культурі coming out означав входження до гомосексуальної спільноти, зокрема знайомство з її соціальним життям. Згодом вислів набув сучасного значення — відкритого повідомлення про свою ідентичність людям поза спільнотою.

Камінг-аут не обов’язково відбувається один раз. Людина може бути відкритою перед друзями, але не перед роботодавцем, родичами чи релігійною громадою. Після зміни місця роботи, переїзду або знайомства з новими людьми питання про розкриття ідентичності може виникати знову. Саме тому важливо розуміти труднощі, які виникають у житті ЛГБТІК+-людей, адже фактично вони роблять камінг-аути кожного разу у новій спільноті чи компанії, якщо хочуть бути відкритими.

Як виник Міжнародний день камінг-ауту

Міжнародний день камінг-ауту започаткували у США 1988 року. Його ініціаторами стали психолог Роберт Айхберг та правозахисниця Джин О’Лірі.

Дату 11 жовтня обрали на згадку про Другий національний марш за права лесбійок і геїв у Вашингтоні, який відбувся 11 жовтня 1987 року. Ця масштабна демонстрація стала однією з визначних подій американського ЛГБТІК+ руху, об’єднавши вимоги рівних прав, протидії дискримінації та належної відповіді держави на епідемію ВІЛ/СНІДу.

Ідея нового дня полягала в тому, щоб зробити видимість ЛГБТІК+ людей частиною суспільних змін. Його засновники виходили з того, що особисте знайомство з відкритими ЛГБТІК+ людьми може впливати на стереотипи та упередження.

З часом День камінг-ауту почали відзначати й поза США. Сьогодні він охоплює не лише питання відкритості, а й право кожної людини самостійно вирішувати, наскільки безпечно для неї розкривати свою ідентичність.

Відомі камінг-аути: від Карла Генріха Ульріхса до Еліота Пейджа

Одним із найраніших задокументованих прикладів публічного камінг-ауту в сучасному розумінні вважають виступ німецького юриста Карла Генріха Ульріхса у 1867 році.

На з’їзді німецьких юристів у Мюнхені він виступив на захист чоловіків, які мали романтичні та сексуальні стосунки з іншими чоловіками, і закликав скасувати їхнє кримінальне переслідування. Ульріхс відкрито говорив про власну належність до цієї групи, хоча його виступ перервали обурені учасники з’їзду. Пізніше він продовжив публікувати праці на захист прав гомосексуальних людей під власним ім’ям.

Ще одним прикладом став американський правозахисник Френк Камені, який у 1971 році став першим відкритим геєм, що балотувався до Конгресу США.

Він претендував на посаду делегата від округу Колумбія до Палати представників. Камені не переміг, однак його кампанія стала прецедентом відкритої політичної участі геїв у США. Раніше, після звільнення з державної служби через сексуальну орієнтацію, він розпочав багаторічну правозахисну діяльність і згодом долучився до боротьби за виключення гомосексуальності з переліку психічних розладів Американської психіатричної асоціації.

Особливе місце в історії політичної видимості ЛГБТІК+ людей посідає Гарві Мілк. У 1977 році він переміг на виборах до Наглядової ради Сан-Франциско, ставши першим відкритим геєм, обраним на державну посаду в Каліфорнії, та одним із перших у США.

Мілк розпочав політичну діяльність у 1973 році, коли вперше балотувався до міської ради. Його кампанії були зосереджені не лише на правах ЛГБТІК+ людей, а й на розвитку міських районів, доступності житла та захисті інтересів місцевих громад. Водночас Мілк принципово не приховував своєї сексуальної орієнтації та закликав інших геїв та лесбійок бути відкритими, в тому числі — у своїй команді.

Після обрання він підтримав ухвалення міського антидискримінаційного законодавства, а також активно виступав проти каліфорнійської ініціативи Proposition 6, яка передбачала звільнення геїв і лесбійок із державних шкіл. На референдумі в листопаді 1978 року цю ініціативу відхилили.

27 листопада 1978 року Гарві Мілка та мера Сан-Франциско Джорджа Москоне застрелив колишній член міської ради Ден Вайт. Політична кар’єра Мілка тривала менш ніж рік після обрання, проте його діяльність стала одним із символів відкритого представництва ЛГБТІК+ людей у політиці.

Одним із найвідоміших публічних камінг-аутів стала заява американської акторки та телеведучої Еллен Дедженерес у 1997 році. Вона розповіла про свою гомосексуальність в інтерв’ю журналу TIME, а її персонажка в серіалі Ellen також здійснила камінг-аут. Це стало помітною подією для американського телебачення, де відкриті ЛГБТІК+ головні персонажі тоді залишалися рідкістю.

У 2013 році баскетболіст Джейсон Коллінз публічно заявив, що він гей, ставши першим відкритим геєм серед чинних гравців чотирьох провідних чоловічих професійних спортивних ліг Північної Америки. Його рішення привернуло увагу до гомофобії та бар’єрів для відкритих ЛГБТІК+ спортсменів.

У 2020 році актор Елліот Пейдж повідомив, що він трансгендерний чоловік. Його камінг-аут став однією з найпомітніших публічних історій трансгендерності у світовій кіноіндустрії.

Кам-ін: відкритість у найближчому колі

Поряд із камінг-аутом іноді використовують поняття кам-ін (coming in). У контексті вибіркового розкриття ідентичності так описують ситуацію, коли людина повідомляє про свою сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність лише найближчим людям, не роблячи цю інформацію публічною. Водночас це не загальноприйнятий термін з одним усталеним визначенням: у різних спільнотах coming in може також означати внутрішнє прийняття власної ідентичності.

Такий підхід може бути актуальним для людей із консервативних або релігійних середовищ, де відкритість пов’язана з ризиком осуду, відчуження чи втрати підтримки громади. Людина може довіритися окремим друзям, родичам або представникам своєї релігійної спільноти, але не бути готовою до ширшого розкриття.

Вибіркова відкритість не означає, що людина приховує свою ідентичність через сором або недостатньо приймає себе. Вона може бути усвідомленим способом зберегти особисті стосунки, приватність і безпеку.

Принциповим залишається право людини визначати межі такої відкритості. Навіть якщо хтось розповідає про свою ідентичність кільком близьким людям, це не означає згоди на поширення інформації далі.

Аутинг: коли інформацію розкривають без згоди людини

На відміну від камінг-ауту, аутинг (outing) — це розкриття сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності людини без її згоди. Йдеться не лише про публікації в медіа чи соціальних мережах. Аутингом може бути й повідомлення родичам, колегам, роботодавцю або представникам релігійної громади, якщо людина сама не давала дозволу поширювати цю інформацію.

Аутинг порушує право на приватність і може мати серйозні наслідки: від погіршення стосунків із близькими та дискримінації на роботі до переслідування, насильства або втрати житла. Особливо небезпечним він може бути для неповнолітніх, економічно залежних людей та тих, хто перебуває у ворожому до ЛГБТІК+ середовищі.

Водночас в історії ЛГБТІК+ руху були випадки, коли аутинг використовували як інструмент політичного протесту.

Наприкінці 1980-х і на початку 1990-х років у США частина активістів вважала допустимим розкривати інформацію про сексуальну орієнтацію публічних діячів, які підтримували гомофобні політичні рішення. Логіка полягала у викритті суперечності між приватним життям політиків та їхньою публічною позицією.

Зокрема, у 1989 році активіст Майкл Петреліс та його однодумці публічно висунули твердження щодо сексуальної орієнтації сенатора Марка Гетфілда, який підтримував обмежувальне щодо ЛГБТІК+ людей законодавство.

На початку 1990-х журналіст Мікеланджело Сіньйоріле також публікував матеріали про приватне життя впливових американців, зокрема посадовців, на тлі дискусій про заборону служби відкритих геїв і лесбійок в армії США.

Подібна практика спричинила суперечки навіть усередині ЛГБТІК+ руху. Її прихильники посилалися на суспільний інтерес і необхідність викривати політичне лицемірство. Критики наголошували, що примусове розкриття ідентичності відтворює механізм шантажу та фактично використовує гомосексуальність як засіб дискредитації.

Право на камінг-аут означає і право його не робити

Міжнародний день камінг-ауту присвячений видимості ЛГБТІК+ людей, проте відкритість не може бути обов’язком або критерієм належності до спільноти.

Для одних людей камінг-аут стає можливістю відкрито будувати стосунки, говорити про своє життя та брати участь у суспільних процесах. Для інших рішення залишатися непублічними пов’язане з обґрунтованими ризиками дискримінації, насильства чи втрати підтримки.

Повага до людини передбачає не лише підтримку її рішення здійснити камінг-аут, а й дотримання конфіденційності, коли вона не готова до відкритості.