Революційний закон «Про медіа» набирає чинності 31 березня 2023 року. По-перше, цей закон ставить з голови на ноги всю систему публічних комунікацій в Україні через засоби масової інформації, а по-друге, він настіж відчиняє двері для подальшої європейської інтеграції, адже його схвалення вимагалося в межах переговорів про вступ України до ЄС.

Однією з головних інновацій закону є заборона поширення матеріалів, які містять ознаки або підбурюють до дискримінації чи утисків окремих осіб та груп осіб за ознаками сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності. Це надає захисту ЛГБТІ-спільнотам та іншим соціальним групам від неприпустимої дискримінації у медіа.

Водночас закон дозволяє вільне висловлювання думок та оцінок, включаючи негативні, щодо ЛГБТІ-спільнот та інших упосліджених груп, що дозволяє зберегти свободу слова та вільний обмін думками та емоціями в медіа, включаючи оціночні судження.

Ми як Консорціум сповідуємо в законотворчій роботі такий підхід: максимум свобод, помножений на зручність і зрозумілість законів.

ПРИКЛАДИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ЗАКОНУ ПРО МЕДІА:

МОЖНА:

• Критикувати лідерів і простих представників ЛГБТ, їхні ідеї та рішення, стиль життя, вуличні акції та ЛГБТ-символіку.
• Ділитися власними думками та оцінками щодо спільнот ЛГБТ, включаючи вкрай негативні.
• Пропагувати релігійний погляд на ЛГБТ, але без закликів до злочинів чи дискримінації.
• Представляти різноманітні точки зору.
• Формувати петиції до органів влади на захист власних поглядів.
• Публічно нищити ЛГБТ-символіку (за умови, що ця символіка придбана і належить тим, хто вчиняє акт знищення).
• Кооперуватися у проведенні контр-акцій протесту та висвітлювати їхнє проведення.
• Організовувати креативні флешмоби проти ЛГБТ через соцмережі.
• Збирати підписи проти нових законів.
• Цитувати без обмежень публічну позицію офіційних осіб, включаючи гомофобні заяви.
• Оголошувати бойкот компаніям і корпораціям, які просувають громадянську рівність для ЛГБТ.

НЕ МОЖНА:

• Розповсюджувати матеріали — тексти, аудіо, відео, графіку, — що містять ознаки або підбурюють до дискримінації чи утисків окремих осіб та груп осіб за ознаками сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності.
• Поширювати фейки (завідомо недостовірну інформацію) про ЛГБТ.
• Публічно використовувати завідомо лайливу (так звану нецензурну) лексику.
• Закликати до насильства та розпалювати ненависть до ЛГБТ.
• Смакувати в публічному просторі опис сцен приниження та насильницьких дій щодо ЛГБТ.
• Вчиняти протестні акції прямої дії, спрямовані на обмеження в правах (дискримінацію) за ознаками СОҐІ, напр., перешкоджати свободі мирних зборів.
• Пророкувати чи анонсувати дискримінаційні дії третіх осіб щодо ЛГБТ.

Важливо зауважити, що цей закон належним чином регулює саме медіасферу, запроваджуючи обмеження для посередників між спікером та аудиторією, а не для громадян чи діячів, що висловлюють свої думки.

Прийняття цього закону є довгоочікуваним результатом багатьох років наполегливої роботи, протягом яких ми спільно з державою шукали соломонове рішення: яким чином поставити край дискримінаційним зазіханням без ущемлення свободи слова.

Новий закон свідчить, що Україна продовжує суверенно стверджувати на своїй території спільні з Євросоюзом цінності. При цьому ми як держава рішучо віддаляємось від того, як живуть і функціонують медіа в пострадянському заповіднику — рос. федерації та в її пособниці — Республіці Бєларусь.

При цьому, необхідно зрозуміти, що розбудова суспільства, яке поважає права та свободи людей, не може бути здійснена за допомогою законів та реформ лише на папері. Це завдання кожного громадянина та всього українського суспільства в цілому.