Олександра Матвійчук: «Виграти війну, але перетворитися на росію — немає сенсу». Чому Україна не вступить до ЄС без прав ЛГБТІК+
25.04.2026
Чому держава буксує на треку прав людини, яким є ціннісний вимір війни і що є ключем до змін — читаймо роздуми однієї з найвпливовіших жінок світу (за версією …), української правозахисниці Олександри Матвійчук.
Чому держава буксує на треку прав людини, яким є ціннісний вимір війни і що є ключем до змін — читаймо роздуми однієї з найвпливовіших жінок світу (за версією …), української правозахисниці Олександри Матвійчук.
“Я взагалі за останні 1,5 року не бачу жодних просувань [на треку прав людини], жодних. Тобто нічого не робиться”, — каже пані Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод та лауреатка Нобелівської премії миру 2022 року.
Таку позицію правозахисниця висловила під час гостьової лекції 22 квітня 2026 року в просторі Альянсу українських організацій громадянського суспільства. Захід відбувся за участі представників і представниць громадського сектору.
Олександра Матвійчук зауважила, що проблема полягає не лише у складності умов війни, а й у стратегічному підході влади. На її думку, існує помилкове уявлення, нібито Україну можуть прийняти до ЄС без повного виконання реформ.
Тобто логіка влади йде тим же шляхом, яким держава від початку 2022 року отримувала всю допомогу від західних країн: спочатку нам казали «ні, ніколи ви цього не отримаєте», а через рік-півтора все-таки допомагали, хоч і з запізненням. І цей спосіб мислення — що треба просто далі тиснути й чекати, і тоді ми можемо вступити в ЄС без виконання домашніх завдань, в тому числі у правозахисному секторі, правозахисниця вважає великою помилкою.
“Зараз цей спосіб мислення перенісся на євроінтеграцію: мовляв, ми ж не просто себе захищаємо — ми тут щит всієї Європи, тож беріть нас [до ЄС] без усіх реформ. Не те, щоб влада не хоче євроінтеграції. Я переконана, що конкретні люди у владі бачать себе в історії як ті, які не просто боролися з російською агресією, а як ті, яким вдалося виконати історичну місію — порвати з “руським миром” і стати частиною європейського простору. Але вони думають, що вони це проламають [вступ до ЄС без реформ, — ред.]. Боюся, це велика помилка”.
Матвійчук наголосила, що така стратегія не спрацює та потребує переосмислення, — Україні треба змінюватися та проводити ці реформи.
Окрему увагу правозахисниця приділила конфлікту між логікою війни та логікою євроінтеграції. Вона пояснила, що війна об’єктивно веде до централізації та обмеження прав і свобод, тоді як європейський курс передбачає їхнє розширення.
“Логіка війни говорить про централізацію… а логіка євроінтеграції говорить про децентралізацію”, — зазначила вона.
За її словами, Україна змушена одночасно балансувати між цими двома підходами, не відкладаючи жоден із них. У цьому контексті Матвійчук підкреслила важливість комунікації із суспільством і протидії наративам, які ставлять під сумнів цінність прав і свобод під час війни.
У межах дискусії керівник департаменту зовнішніх зв’язків та адвокації ГО «Альянс.Глобал», співголова Національного ЛГБТІ-Консорціуму Андрій Чернишев поставив питання про роль громадянського суспільства у виконанні державою євроінтеграційних зобов’язань, зокрема у сфері прав людини.
Він звернув увагу на взаємну недовіру, яка подекуди виникає між державою та громадським сектором, зазначивши, що сторони часто сприймають одна одну як проблему.
«Ви кажете, Олександро, ніби громадянське суспільство думає: «які хороші ми, громадянське суспільство, і яка погана влада». Але у владі думають так само — тільки навпаки: « ми, влада, працюємо, а вони приходять і вимагають чогось, обурюються», — зауважив він.
На його думку, змінити цю ситуацію можливо, зокрема, через залучення представників громадянського суспільства до державного управління:
«Йти у владу представниками та представницями, лідерами громадянського суспільства — це найкращий варіант».
Окремо Чернишев підкреслив проблему виконання Україною зобов’язань перед Європейським Союзом. За його словами, держава демонструє низький рівень реалізації поставлених завдань і в окремих випадках фактично затягує процес.
Він наголосив, що це особливо помітно у сфері прав людини, зокрема щодо відсутності прогресу у впровадженні цивільних партнерств та захисту прав ЛГБТІК+-спільнот.
«Держава свідомо затягує цей процес виконання завдань і, можна сказати, саботує деякі питання, дуже стратегічні. Це пов’язано і з таким сектором, як запобігання корупції, і особливо це видно по питанню прав людини. У тому числі держава саботує такі питання, як захист прав ЛГБТІК+-спільнот, ті ж цивільні партнерства», — зазначив він і спитав думку лекторки про можливу роль громадянського суспільства та неурядових організацій у процесах змін в Україні, зокрема, євроінтеграційних.
У відповідь Олександра Матвійчук окреслила необхідність перенесення міжнародного порядку денного на національний рівень. Вона підкреслила, що саме внутрішні зміни є визначальними для успішної інтеграції:
«Стисла відповідь — треба займатися національною адвокацією. Все, що відбувається на міжнародній арені, перенести на національний рівень».
[* Адвокація — вплив на владу з-поза влади для соціальних реформ, — прим. ред.]
Крім того, треба пояснювати суспільству, що у нас на порядку денному — [одночасно] виживання та трансформація, наголошує Матвійчук:
«Для того щоб вижити, нам треба змінитися. Бо я бачу дуже потужний інший наратив: що не потрібна нам ця демократія, що під час війни потрібна жорстка рука. Мовляв, не треба нам ці права та свободи. Треба спочатку вижити. Мені здається, це помилковий спосіб мислення, бо шлях форматує. Якщо вибрати не той шлях, то і ціль може змінитися, бо люди, які йдуть не тим шляхом, дуже змінюються».
Матвійчук наголосила, що ці процеси є невід’ємною частиною ширшого контексту української боротьби за свободу, адже війна має не лише безпековий, а й ціннісний вимір.
«Виграти війну з росією та перетворитися на росію самим — немає сенсу», — підсумувала вона.
Повний запис лекції Олександри Матвійчук та її довірливого спілкування з правозахисниками й правозахисницями наводимо нижче:
Новини
