ЄС фіксує буксування прав ЛГБТІК+ в Україні: що не так із Цивільним кодексом та чому затримуються партнерства
18.11.2026
4 листопада 2026 року Європейська Комісія оприлюднила щорічний Звіт «Україна–2026», який охоплює оцінку прогресу нашої держави на шляху до членства в ЄС за період із 1 вересня 2025 року до 1 вересня 2026 року. Попри загалом позитивну риторику українського уряду щодо євроінтеграційного поступу, у блоці захисту основоположних прав людини та прав ЛГБТІК+ Брюссель констатує відсутність законодавчого прогресу, а за окремими напрямами — загрозу відкату.
Читайте також: Крок уперед, два назад? Що відбувається із правами ЛГБТІК+ в Україні — тіньовий звіт
Національний ЛГБТІ-консорціум #LGBTI_PRO, який адвокатує саме ті законодавчі реформи в інтересах ЛГБТІК+, які оцінює Єврокомісія, експертно проаналізував висновки Єврокомісії, зіставивши їх із поточними законотворчими процесами в Україні.
Цивільні партнерства на паузі: Україна ігнорує рішення ЄСПЛ
У звіті зазначається, що попри зростання рівня суспільного прийняття ЛГБТІК+- людей, правовий захист спільноти залишається недостатнім. Україна досі не виконала свої позитивні зобов’язання за рішенням Європейського суду з прав людини від 1 червня 2023 року у справі «Маймулахін і Марків проти України», тобто не забезпечила правового визнання сімейного статусу одностатевих пар.
ЄСПЛ не зобов’язує державу легалізувати саме одностатеві шлюби, проте вимагає запровадити офіційну правову форму визнання одностатевих пар, яка гарантуватиме їм базову рівність, майновий та соціальний захист. Оптимальним інструментом для цього, як вбачаємо ми з української сторони, є інститут реєстровних цивільних партнерств. Проте три відповідні законопроєкти (№9103, №11523 та №12252) продовжують лежати у парламенті без руху.
Що Єврокомісія вимагає змінити у проєкті нового Цивільного кодексу
У своєму звіті Європейська Комісія окремо сфокусувалася на реформі цивільного законодавства, закликавши парламент забезпечити повну відповідність нового Цивільного кодексу європейським стандартам прав людини. Йдеться про законопроєкт №15150 (ухвалений у першому читанні ще навесні 2026 року), який має поглинути й норми Сімейного кодексу. Попри вимоги Брюсселя, у поточній редакції документ не лише ігнорує легалізацію цивільних партнерств, а й створює прямі загрози для ЛГБТІК+- спільнот:
- намагається закріпити визначення фактичних сімейних відносин виключно як союзу чоловіка та жінки, що нівелює позитивну судову практику (зокрема прецедентне рішення Верховного Суду від лютого 2026 року у справі Зоряна Кіся та Тимура Левчука);
- передбачає визнання шлюбу недійсним у разі юридичної зміни статі (гендерного маркера у паспорті) одним із подружжя, причому «заднім числом», що порушує принцип правової визначеності, право на повагу до сімейного життя, а також розбалансовує засади взаємного спадкування всередині сім’ї.
Читайте також: Світ відзначив День камінг-ауту: як відкритість змінювала історію
Проєкт Цивільного кодексу навесні вже викликав безпрецедентний спротив, в тому числі тому, що звужує права різних соціальних груп в Україні): петиція проти ухвалення законопроєкту №15150 набрала необхідні 25 тисяч підписів менш ніж за добу, а 22 посольства іноземних держав закликали парламентарів переглянути документ. У своєму звіті Єврокомісія прямо акцентує на необхідності широких консультацій із громадянським суспільством та приведення проєкту ЦК у повну відповідність до стандартів прав людини та права ЄС (acquis ЄС) перед другим читанням.
Антидискримінаційне та трудове законодавство
Єврокомісія вказує на неповну узгодженість української антидискримінаційної бази зі стандартами Ради Європи та директивами ЄС. Базовий Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (ухвалений ще у 2012 році) досі не містить прямої заборони дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, гендерного самовираження та статевих характеристик. Крім того, законодавство потребує оновлення в частині захисту від множинної дискримінації та дискримінації за асоціацією (наприклад, коли бізнес зазнає утисків або втрачає оренду через публічну підтримку прайд-подій).
Певний позитив фіксується у сфері трудових відносин: урядовий проєкт нового Трудового кодексу №16010 (внесений 2 вересня 2026 року) вже містить пряму заборону дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Водночас цей перелік неповний, адже не містить ознак гендерного самовираження та статевих характеристик — останнє критично важливо для захисту інтерсекс-людей.
ЄК вимагає криміналізувати злочини на ґрунті ненависті
Україна досі не гармонізувала кримінальне законодавство з Рамковими рішеннями ЄС 2008 року щодо боротьби з нетерпимістю. Зареєстрований ще ву серпні 2025 року законопроєкт №13597, який має криміналізувати злочини на ґрунті ненависті за ознаками СОГІ та запровадити чітке визначення нетерпимості, досі не пройшов розгляду в Комітеті Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності, без чого неможливе його подальше винесення на голосування навіть у першому читанні.
Читайте також: «Вступ України до ЄС — частина великого задуму»: Тарас Качка про права ЛГБТІК+ і євроінтеграцію
Паралельно Єврокомісія фіксує тривожний відкат у гарантіях безпеки правозахисників і правозахисниць. Протягом звітного періоду припинила роботу профільна робоча група при Офісі Генерального прокурора, до якої входили представники Консорціуму #LGBTI_PRO. На тлі постійних погроз активістам цей майданчик потребує негайного перезапуску, як і системне навчання поліцейських, прокурорів, суддів та працівників Офісу Омбудсмена.
ЄК закликає прибрати бар’єри в медицині та виконати нову Нацстратегію
У 2026 році Єврокомісія вперше детально звернула увагу на проблему стигматизації ЛГБТІК+ у системі охорони здоров’я, що обмежує доступ спільноти до якісної медицини. Дані параюридичних мереж (що працюють за підтримки Глобального фонду) підтверджують системні порушення прав ЧСЧ та трансгендерних людей при отриманні медичної допомоги. Ми вважаємо, що відповідні антидискримінаційні заходи мають бути інтегровані до Операційного плану з реалізації у 2027–2030 роках Державної стратегії протидії ВІЛ/СНІДу.
Читайте також: Ми захищаємо цю державу і хочемо бути захищеними: інтервʼю з ЛГБТІК+-військовим
Щодо зауваження Єврокомісії про відсутність стратегічного документа у сфері рівності ЛГБТІК+, варто врахувати хронологію: звіт охоплює період до 1 вересня 2026 року, а вже 12 жовтня Президент затвердив Національну стратегію у сфері прав людини. Вона містить амбітну операційну ціль №14, присвячену дотриманню прав ЛГБТІК+. Тепер ключове завдання — наповнити її реальними механізмами в Операційному плані на 2027–2029 роки, який має затвердити Кабмін. Тим не менше, слід врахувати формулювання Єврокомісії, яка говорить не про загальну правозахисну рамку, а про те, що «не було ухвалено жодних спеціальних плану дій чи стратегії, спрямованих на забезпечення рівності для ЛГБТІК+».
Святослав Шеремет, координатор Національного ЛГБТІ-консорціуму #LGBTI_PRO з політики та законодавства:
«Уряд і громадянське суспільство як партнер уряду — в лещатах дедлайнів. Реформи мали бути здійснені якщо не позавчора, то вчора. Зараз маємо як держава докласти надзусиль, щонайперше політичних, аби все це наздолужити. Головним “вузьким місцем” залишається парламент, адже його “пропускна здатність” навіть для пріоритетних євроінтеграційних законопроєктів залишається об’єктивно недостатньою. Про це прямо пише сама Єврокомісія у вступній частині звіту: “занепокоєння викликає уповільнення процесу прийняття законодавчих рішень у звітному періоді”. Через це нагромаджується цілий стос прострочених та невиконаних зобов’язань, що призводить і призводитиме до уповільнення євроінтеграційного прогресу України. Причому педалі “газ” та “гальма” — переважно на боці України, а не Євросоюзу. Чи можна все наздолужити? Поза сумнівом. Згадаймо турборежим та повернімо його. При цьому швидкість змін має поєднуватися з належною якістю. Прострочені етапи євроінтеграції назад не відкатаєш. Єдині, кого ми затримуємо на цій марафонській дистанції, — так це самих себе».
Новини