Захист прав ЛГБТІК+ людей закріплено серед пріоритетів державної політики України. Уряд має розробити операційний план на 2027–2029 роки, який визначить конкретні заходи для запобігання дискримінації, протидії мові ворожнечі та злочинам на ґрунті ненависті, а також забезпечення прав ЛГБТІК+ людей.

Відповідний указ №1038/2026 від 12 жовтня 2026 року підписав Президент Володимир Зеленський.

Документ затверджує нову Національну стратегію у сфері прав людини. Уряд повинен протягом шести місяців підготувати та затвердити операційний план реалізації нової Стратегії на 2027–2029 роки із залученням представників державних органів, місцевого самоврядування, громадянського суспільства та правозахисних експертів і експерток. Надалі такі плани затверджуватимуть кожні три роки, а про їхнє виконання Кабмін щороку звітуватиме президенту.

Захист прав ЛГБТІК+ став окремою операційною ціллю

Нова Національна стратегія вперше використовує повну абревіатуру ЛГБТІК+, прямо називаючи спільноту серед груп, які можуть зазнавати підвищеного ризику порушення прав або додаткових перешкод у їхній реалізації.

У вступній частині документа ЛГБТІК+ згадані поряд з іншими групами, чиї права потребують особливої уваги держави, зокрема людьми з інвалідністю, ветеранами, внутрішньо переміщеними особами, представниками національних меншин та корінних народів України.

Водночас захист прав людини для ЛГБТІК+ не обмежується загальною згадкою. Йому присвячена окрема операційна ціль №14:

У межах цієї цілі держава визнає, що ЛГБТІК+ люди залишаються однією з груп із підвищеним ризиком дискримінації, мови ворожнечі та інших проявів нетерпимості. Стратегія також звертає увагу на недостатню довіру до державних механізмів захисту, побоювання стигматизації та ситуації, коли постраждалі не звертаються по допомогу навіть за наявності законних підстав.

Важливо, що документ прямо називає всі чотири ознаки, пов’язані із захистом прав ЛГБТІК+ людей:

Такий підхід відповідає термінології Європейської комісії, ці ознаки враховані й у Стратегії ЄС щодо рівності ЛГБТІК+ на 2026–2030 роки, ухваленій у жовтні 2025 року.

Стратегія також визначає проблеми, які виходять за межі кримінального законодавства. Зокрема, йдеться про необхідність удосконалення доступу ЛГБТІК+ людей до соціального захисту, адміністративних, медичних, освітніх та інших послуг, а також до правничої допомоги.

Окрему увагу приділено посиленню спроможності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини як національного органу з питань рівності.

Які завдання має виконати держава?

Операційна ціль №14 передбачає зміни в законодавстві, роботі правоохоронних органів, судовій практиці та системі підтримки постраждалих від дискримінації та злочинів на ґрунті ненависті.

Серед основних завдань — удосконалення відповідальності за дискримінацію, мову ворожнечі та кримінальні правопорушення з мотивів нетерпимості, створення ефективної системи збору статистики, а також забезпечення доступу постраждалих до правосуддя та безоплатної правничої допомоги.

Стратегія передбачає також підготовку правоохоронців і суддів до розслідування та розгляду злочинів на ґрунті ненависті з урахуванням міжнародних стандартів і потреб потерпілих.

Частина цієї роботи вже ведеться. Зокрема, у Верховній Раді на розгляді перебуває законопроєкт №13597, зареєстрований у серпні 2025 року. Станом на жовтень 2026 року документ опрацьовується в парламентському комітеті.

Ще один напрям — координація протидії мові ворожнечі. У вересні 2026 року за підтримки Ради Європи в Україні розпочалося формування національної багатосторонньої платформи, яка має об’єднати державні органи, громадські організації, медіа та експертів і експерток для моніторингу, запобігання та реагування на мову ворожнечі:

А що з правовим визнанням одностатевих партнерств?

Попри те, що нова Національна стратегія прямо визначає захист прав ЛГБТІК+ людей одним із напрямів державної політики, вона не містить окремого завдання щодо правового визнання одностатевих партнерств. У документі також немає прямої згадки про рішення Європейського суду з прав людини у справі «Маймулахін і Марків проти України».

Водночас це питання вже є частиною міжнародних зобов’язань України. У рішенні від 1 червня 2023 року ЄСПЛ встановив, що відсутність будь-якого механізму правового визнання та захисту стосунків одностатевої пари становить дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації та порушує статтю 14 Європейської конвенції з прав людини у поєднанні зі статтею 8.

Рішення вимагає від України створити правову базу, яка забезпечить одностатевим парам належне визнання та захист їхніх стосунків.

Це зобов’язання має безпосередній зв’язок із євроінтеграцією. Виконання рішення ЄСПЛ від 1 червня 2023 року прямо включене до проміжного переговорного критерію 23.14 щодо рівності та недискримінації в межах розділу 23 «Судова влада та основоположні права»:

Водночас відсутність прямої згадки про реєстровані партнерства не блокує роботу над ними, підкреслив у коментарі #LGBTI_PRO координатор із політики і законодавства Національного ЛГБТІ-консорціуму Святослав Шеремет.

Також, за словами Шеремета, є ще одна можливість — при ухваленні нової Конституції чи внесенні змін до чинної після завершення воєнного стану просто поширити інститут шлюбу на всіх без огляду на стать. Саме це президентові вже рекомендувала Конституційна Комісія, яка працювала над цим питанням.