All stories
Ленні та Мішель
09.11.2022
Героями нашого нового інтерв'ю стали Ленні та Мішель. Ленні є директором громадської організації "КиївПрайд", та співзасновником декількох інших правозахисних громадських організацій. Його дружина Мішель - директорка з технологій у Women's March Global.
Привіт Ленні та Мішель! Давайте знайомитися! Розкажіть, будь ласка, трохи про себе. Як ви ідентифікуєте себе, та найцікавіше – як ви познайомилися?
Ленні: (сміється) Питання про ідентифікацію є доволі складним, та я вважаю себе біґендерною людиною, і також я ідентифікую себе як особу із лесбійським досвідом. А от щодо нашого знайомства, я віддаю слово Мішель (сміється). Це дуже романтична історія, і Мішель розкаже її краще…
Мішель: О Боже (сміється)! Ми познайомилися під час WorldPride у Торонто у 2014. Як ти можеш знати, Ленні один із тих людей, хто були у команді КиївПрайд у 2012 році. Його та інших залучених до прайду було запрошено у Торонто, на «Human Rights Conference». Так співпало, що мене найняли відзняти фільм про цей візит. Протягом тижня я тінню фіксувала усе, що відбувалося на конференції. І особливо усе, що стосувалося однієї конкретної людини… Ми закохалися один у одного, я по один бік об’єктиву, Ленні – по інший. У передостанній день його візиту ми разом йшли недільною прайд-ходою. Близько 30 000 людей шли поруч з нами вулицями Торонто, і ще близько трьох мільйонів спостерігали за подією. Це був дуже незвичний досвід, особливо порівнюючи з тим, як це відбувається у Києві… Та це була ідеальна можливість для нас стати ближче один одному.
Щодо моєї ідентифікації, я жінка із досвідом транс*переходу. Щодо сексуальної орієнтації, це доволі складне питання. Мій потяг залежить від людини, яку я кохаю. Я закохана у Ленні, тож…
… можна сказати, що ти є Ленні-сексуалом (сміється)
Мішель: (сміється) Саме так! Ми «еволюціонуємо» як пара, і з часом «межі орієнтації» починають стиратися. Та чи потрібно навмисно навішувати на себе «ярлики», якщо ти кохаєш людину? Чи це важливо для когось? Тож, це дійсно цікавий час для нас (сміється).
Ленні: Додам щодо історії. Як зазначила Мішель, нам знадобився лише тиждень, щоб зрозуміти наші почуття. Це дуже короткий термін…
Мішель: На те, щоб зрозуміти почуття, потрібен час. Коли я побачила Ленні разом із командою у аеропорту, у цей самий момент я відчула щось. Ми «кружляли» один навколо одного увесь тиждень. Обидва відчули щось, та не могли знайти сміливості, щоб зізнатися у цьому, аж до Прайду. І тільки після цього увесь страх пішов. Всього сім днів, і ось ми вже сім років разом. І ми закохані один у одного як у перший день.
Дякую за таку зворушливу історію! Наступна тема може бути більш сумною. Чи ставали ви, або ваші рідні жертвами злочинів, мотивованих нетерпимістю?
Ленні: Я, як ґендерно-неконфорна персона, ставав жертвою нападів, спричинених ненавистю. Та окрім цього, зазнавав дискримінації на робочу місці. На щастя, обійшлося без фізичного насильства. Як відкритий активіст ЛГБТІ+ руху, я також зазнавав публічного булінґу.
Дякую. Давайте поговоримо про реєстровані цивільні партнерства #РЦП. На вашу думку, чи є у української ЛГБТІ+ спільноти «запит» на такі партнерства?
Ленні: Як відкритий активіст, я стою на тому, що партнерства є компромісом. З іншого боку я наголошую на Повному Рівноправ’ї. Це означає – повні права усім. І якщо гетеросексуальні пари мають право укласти шлюб, одностатеві парі повинні мати таке ж право.
Мішель: Згодна із Ленні. РЦП лише одна сходинка на шляху до Рівноправ’я. І якщо подивитися на те, як вони використовуються у інших країнах, наприклад у Англії, Шотландії, та навіть Канаді, то розумієш що між ними та шлюбом – ціла прірва. І більше того, прийде час коли вони «концептуально» перестануть бути актуальними. Шлюб – це союз між двома людьми, який має деякий релігійний концепт. Але ти не повинен бути релігійною людиною, щоб укласти шлюб. Є гетеросексуальні пари, які живуть на умовах звичайного громадянського партнерства, і використовують шлюб виключно для того, аби стати офіційною парою для держави. І все це без релігійного компоненту. РЦП – насправді те ж саме, але з іншим ім’ям.
На вашу думку, недоступність #РЦП утискає у правах ЛГБТІ+ спільноту України?
Ленні: У ситуації, що склалася зараз, ми залежні від потреб більшості. Від думки більшості. Це не є правильним, і це є проблемою для боротьби за рівні права для всіх. Тому РЦП може бути компромісом, ще одним кроком на шляху до повного рівноправ’я. Тож сподіваємося, що ми зможемо досягти хоча б якогось прогресу у цьому, завдяки РЦП.
Мішель: Дійсно, партнерства є компромісом. У них є деякі моменти, які навіть «випереджають час», і я не певна, як це буде працювати в Україні. Це деякі можливості, які наразі є недоступними для одностатевих пар, але доступними – для різностатевих. Але з точки зору законодавства, шлюб і РЦП є майже одним і тим самим. Це єднання двох людей, не менше, не більше.
А як щодо всиновлення? Традиційний шлюб надає таке право, а чи повинні РЦП також надавати його?
Ленні: Коли ми говоримо про всиновлення, люди часто не розуміють, що ми говоримо саме про всиновлення дітей партнера. Тобто ситуація така, що один із нас є біологічним батьком або матір’ю дитини. А інший партнер повинен мати право на всиновлення, щоб також стати батьком або матір’ю цієї дитини. Той факт, що партнерства можуть не надавати такого права – абсолютно безглуздий і аморальний. Він заперечує людські права, у тому числі право дитини на сім’ю, не дивлячись на те, що де-факто вона у неї є.
Мішель: Я не маю такого повного бачення ситуації в Україні як Ленні, але я повністю із ним згодна. Це абсурдна ситуація, коли рішення про одностатеві шлюби виноситься на референдум більшості.
Дякую вам за ваш час! У нас залишається останнє питання: чи можуть РЦП вирішити основні проблеми ЛГБТІ+ спільноті в Україні?
Мішель: Це дуже складне питання, яке варто трохи перефразувати. Що є найбільшою проблемою для ЛГБТІ+ спільноти в Україні зараз? На мою думку це дискримінація. Упереджене ставлення. Насилля. Приналежність до меншості. І багато негативного досвіду, який переживає на собі представник або представниця меншості в Україні. РЦП не зможуть вирішити ці проблеми. Бо фундаментальна проблема спільноти – ігнорування і відсутність толерантності збоку більшості.
Ленні: Цей законопроєкт дуже важливий сам по собі. Але, як ми знаємо, процес написання та внесення правок до законопроєкту – дуже складна та хитра процедура, і ми не знаємо із якими складнощами зіткнеться цей законопроєкт на пізніх етапах.
Мішель: Будь яка юрисдикція, яка впроваджує нові закони, зіштовхується із новими викликами. Буде період «тестування» цього закону, і перший же «кейс» притягнення до відповідальності по цьому закону надалі буде «референсом» для майбутніх. Хто б міг подумати, що нам потрібен буде реальний злочин, щоб «протестувати» цей законопроєкт, чи спрацює він в українських реаліях. Для ЛГБТІ+ руху буде важливим той момент, коли цей закон вперше використають на користь потерпілого. Це буде переломний момент для усього руху.
