All stories
Роман і Владислав
09.11.2022
Героями нашого третього інтерв'ю стали Роман і Владислав. Рома на сьогодні – соціальний працівник у ГО «Альянс.Глобал», а Влад – нещодавно переїхав у Київ, де мріє знайти свій новий життєвий шлях. Хлопці не так давно разом, та тим не менш мають серйозні плани на майбутнє один одного.
Привіт Рома, Влад! Розкажіть трохи про себе, та як ви познайомилися?
Рома: Давай я? Працюю соціальним працівником у ГО «Альянс.Глобал», допомагаю ЧСЧ (чоловіки, які мають секс із чоловіками – ред.) отримувати наші послуги, зокрема PrEP (доконтактна профілактика ВІЛ – ред.). Історія нашого знайомства, по суті, із цього і почалася…
Влад: … він написав мені у Hornet (соцмережа для ЧСЧ – ред.), ми познайомилися, а потім він запропонував мені скористатися послугами.
Рома: Так і було (сміється). Дехто вважає, що якщо у соцмережах пропонують послуги для ЧСЧ, то це суто робочі моменти, але не завжди. Мені Влад одразу сподобався.
Влад: Це було взаємно. Ми продовжили спілкуватися і вже за деякий час Рома приїхав до мене, у моє містечко.
Рома: У кінці кінців ми вирішили з’їхатися разом у Києві. Тут більше можливостей для розвитку і більший рівень толерантності до ЛГБТ.
Є спільні плани на майбутнє?
Рома: Є (сміється). Хоча й здається що ми дуже мало разом, та ми дорослі люди, і розуміємо усі наслідки рішення бути разом і будувати спільне майбутнє.
Влад: Ми навіть вирішили вийти заміж один за одного, без жартів. У штаті Юта, США, з’явилася можливість віддалено укласти шлюб. Ми вже надіслали усі необхідні документи, і зараз чекаємо відповіді.
Це дуже серйозний крок, хлопці. Вітаю! А чи знають про ваше рішення рідні?
Рома: Мої знають про мою орієнтацію. Працюючи у такій сфері важко постійно брехати, і я вирішив вийти із шафи. Як на мене, усе пройшло доволі вдало.
Влад: Мої не знають, та я сподіваюся що колись зможу їм розповісти.
А як щодо дітей? Плануєте?
Рома: Планую!
Влад: (сміється) Час покаже.
На вашу думку, чи збільшується в Україні рівень толерантності до ЛГБТ+ спільноти?
Рома: На мою думку так. Але тільки у столиці. А маленьких містах печерна гомофобія все ще зустрічається, і роботи для правозахисних організацій там все ще дуже багато.
Влад: Згоден з Ромою. У малих містах із цим питанням все ще дуже складно. Ускладнюється все й тим, що ґеї та бісексуали з малих міст переїжджають у великі, або взагалі за кордон. Тобто там, де концентрація представників спільноти висока – й рівень толерантності вище.
Чи ставали ви жертвами злочинів, мотивованих нетерпимістю #ЗМН?
Влад: Не ставав. Я майже усе життя вміло приховував власну орієнтацію, хоча й вважаю що робити це – означає шкодити собі. Але ситуації бувають різні. Як і люди навколо нас. Особиста безпека має бути понад усе.
Рома: Ставав. Був булінґ у школі. У дорослому віці також ставалися незначні інциденти. Але нічого такого, що б я міг назвати реальним важким злочином.
Цього року Кабінет Міністрів за лідерством МВС України та за допомоги неурядового сектору вніс до Верховної Ради законопроєкт про криміналізацію ЗМН (#5488), зокрема, за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності. Противники спільноти вже назвали його «Законопроєктом про встановлення гомодиктатури». На вашу думку, чи обмежує цей законопроєкт чиїсь права та свободи?
Рома: Про «гомодиктатуру» завжди кричать лише ті люди, які люблять завдавати шкоду іншим, не схожим на них. Їм подобається той факт, що є незахищена законом верства населення, яку можна безкарно бити і «чмирити», буквально. Бо поліцейські зовсім не розслідують справи, якщо жертва – представник ЛГБТ, або іншої дискримінованої спільноти. Законопроєкт #5488 дійсно може дати нам реальну можливість захистити себе від злочинів, мотивованих ненавистю. І якщо «гомодиктатура», це можливість посадити людину, яка побила тебе лише за те, що ти ходив за руку з власним хлопцем по вулиці, то я за «гомодиктатуру».
Влад: «Гомодиктатура»? Смішно чути такі думки стосовно спільноти, яка майже у всі часи існування цивілізації повинна була приховуватися, аби не бути страченою або закинутою у тюрму. Цей законопроєкт обмежує поганих людей у їх поганих намірах. Не більше, не менше. Він має бути прийнятий найближчим часом, інакше я розчаруюся у нашій владі, яка начебто зараз має ну дуже проєвропейський курс.
Давайте поговоримо про реєстровані цивільні партнерства #РЦП. Чи вважаєте ви, що їх недоступність обмежує вас у правах?
Рома: На мою думку так. Українській владі нічого не заважає впровадити #РЦП, для цього є все: і політична воля, і курс на євроінтеграцію. На відміну від шлюбу, для якого ще потрібна згода Церкви, #РЦП є ідеальною можливістю розширити права одностатевих сімей, при цьому не створюючи конфлікт із Церквою. Їх недоступність, при усіх можливостях зараз, є цілеспрямованим обмеженням нас у правах.
А чи є така потреба у гетеросексуальних пар?
Рома: Також думаю, що так. Хоча партнерства й не надають стільки ж прав, скільки шлюб, та вони могли б бути хорошою альтернативою.
Влад: У деяких випадках навіть різностатеві партнери не можуть укласти шлюб. Також вважаю, що це могло б бути чудовою альтернативою й для гетеросексуальних людей.
Згідно з прийнятим цього року Урядом Плану дій на 2021-23 рр. на виконання Державної Стратегії з прав людини, РЦП можуть бути доступні ЛГБТ+ спільноті вже до кінця 2023 року. Якщо це станеться, чи скористаєтеся ви можливістю узаконити власні стосунки?
Рома і Влад: Так!
Рома: Звісно, поки ще рано говорити про такі можливості, навіть якщо «на папері» у якомусь Плані щось пообіцяли. Минулий План також містив деякі пункти стосовно ЛГБТ+ спільноти, і, якщо я не помиляюсь, нічого виконано не було. Та все ж зараз сподівання великі.
Чи є для вас принципова різниця між шлюбом та #РЦП?
Влад: Є.
Рома: Принципова лише у тому, що шлюб надає все ж більше прав.
Традиційний шлюб надає право спільного усиновлення. Чи повинні #РЦП також надавати це право?
Рома: Так! І не тільки право спільного усиновлення, але й інші права, які недоступні у партнерствах, але доступні у шлюбі.
Влад: Згоден.
Рома: Усиновлення – це важливий і серйозний крок, особливо для одностатевих пар.
Як ви вважаєте, #РЦП можуть стати більш популярними, аніж шлюб?
Рома: Для цього є все. По суті, у договорі #РЦП можна прописати усі нюанси вашого партнерства. А шлюб, у деякому сенсі, обмежує обох партнерів, дивлячись з якої точки зору підійти. За статистикою європейських країн, наприклад Франції, #РЦП вже майже наздогнали традиційний шлюб.
За статистикою, більш ніж 60% шлюбів в Україні завершуються розлученнями. На вашу думку, чи чекає подібне партнерства?
Влад: Я думаю, що ні. У випадку зі шлюбом, на людину часто давить сім’я, друзі.
Рома: Додам, що вступ у партнерство це більш зважене рішення. А шлюб як інститут вже потроху зживає себе. Надто багато обмежень та державної регуляції, особливо стосовно одностатевих сімей, які взагалі не мають такої можливості. Абсурдно, що люди які дійсно хочуть узаконити свої стосунки – по факту не можуть це зробити.
Ви віруючі люди?
Влад: Я так. Більшу частину свого життя я майже щотижня ходив до церкви.
Ти не відчував себе там чужим через свою орієнтацію?
Влад: Ні, бо Бог – у серці. Я вважаю, що він любить усіх нас незалежно від вроджених ознак.
Рома: Я 50/50. Але згоден, якщо Бог є, він не поділяє своїх дітей на «хороших» і «поганих» через орієнтацію. Ми всі народжуємося однаковими. У тому числі, у правах. Лише з віком, коли проявляються наші потреби, не схожі на потреби більшості, ми починаємо обмежуватися у правах. І це неправильно.
А чи хотіли б ви визнання свого майбутнього союзу з боку Церкви?
Рома: Напевно так.
Влад: Так.
Дякую вам, і останнє питання на сьогодні: чи можуть #РЦП вирішити основні проблеми ЛГБТ+ спільноти в Україні?
Рома: Дивлячись на те, що вважати за основні. Проблеми з узаконенням стосунків – напевно, так. Та окрім цього є безліч не менш важливих проблем. Небезпека бути собою у публічному просторі, як приклад.
Влад: Згоден з Ромою. Проблем ще надто багато, і #РЦП не зможе вирішити одразу всі. Але це питання часу…
Рома: Так, сьогодні #РЦП, а далі будуть інші ініціативи. Люди з часом приймають нове, навіть якщо воно їм не подобається. Так буде і з нашими правами. Комусь хотілося б, щоб їх у нас не було. Але вони будуть. Час покаже.
